"МАЛЮК ГОВОРИТЬ АНГЛІЙСЬКОЮ. ЩО ВАРТО ВРАХОВУВАТИ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ДИТСАДКУ"

Іноземна мова дедалі наполегливіше входить у наше життя, інтегруючи українське суспільство зі світовим культурним простором. А тому знання іноземних мов стає потребою часу, необхідним компонентом освіченості сучасної людини. Згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти навчання дошкільників іноземної мови не є обов'язковим компонентом дошкільної освіти, але передбачене як варіативна частина змісту освітньої роботи з дітьми.

Основне завдання вихователя на першому етапі вивчення іноземної мови — це сформувати у дітей стійкий інтерес до англійської мови як засобу комунікації між собою та з дорослими.

Запорукою успішного вивчення дошкільниками іноземної мови є врахування анатомо­фізіологічних і психічних особливостей дітей. Без цього неможливо правильно визначити, коли починати вчитися, які форми, методи, прийоми й засоби навчання обрати.

Варто знати, що мовленнєвий апарат дошкіль­ників відрізняється особливою гнучкістю, тому діти легко наслідують звуки і звукосполучення рідної та нерідної мови. Правильна вимова в подальшому закріплюється та зберігається на все життя. Малюки вкрай чутливі до вимови, тому особливо сприйнятливі до фонетики й інтонації мовлення. Почуті мовленнєві зразки зберігаються в їхній пам'яті у вигляді звукових комплексів, які діти потім пригадують у певних ситуаціях. При цьому іншомовні мовленнєві зразки сприйма­ються дошкільниками відокремлено від звукових комплексів рідної мови. Діти не плутають і не змішують рідну мову з іншою і завжди усвідом­люють, якою мовою розмовляють. У більш пізньому (шкільному) віці вони певною мірою втрачають здатність легко й точно відтворювати звуки іноземної мови. Навіть потрапивши в іно­земне середовище й досконало оволодівши чужою мовою в лексичному та граматичному відношенні, діти зберігають у вимові акцент рідної мови.

Зарано для граматики

Малюки оволодівають іноземною мовою прак­тично на основі імітації, вправлянь у певних ігро­вих, побутових ситуаціях, не знаючи при цьому ніяких граматичних правил. Тому на початковому етапі навчання доцільно користуватися так зва­ним «наслідувальним» або «усним» методом, що й базується на природному дарі людини — імітації.

Опора саме на принцип усної основи продик­тована низкою міркувань. У процесі навчання діти дошкільного віку не вивчають складові частини невідомої мови, а відразу опановують її як засіб спілкування, засвоюючи як окремі слова, так і цілі звороти, висловлювання, особ­ливості вимови тощо. Мова в цьому процесі є водночас предметом і засобом навчання. Такий усний «вступний курс» створює підґрунтя для по­дальшого навчання читання та письма як самос­тійних видів мовленнєвої діяльності у школі.

Коли краще починати?

Помічено, що більшість дошкільників по­чинають вивчення іноземної мови з радістю, охоче, проте досить швидко (через кілька занять) у більшості цей інтерес слабшає, згасає. Чому? Частіше за все, через несформованість у дітей мотивації до такого навчання. Вона має базу­ватися на розумінні значення знання іноземної мови для подальшого дорослого життя. Про це дитині слід донести в доступній формі, так, щоб сказане дорослим потрапило у значущу для неї сферу інтересів.

Усіх батьків хвилює питання про вибір опти­мального часу початку навчання дошкільників іноземної мови. Універсальної поради тут немає. Та все ж існує низка чинників, що зумовлюють цей вибір.

Чинники, що впливають на готовність дитини вивчати іноземну мову

1. Середовище, у якому виховується малюк:

— сім'я (повна чи неповна);

— наявність у сім’ї дітей, які вже вивчають іноземну мову;

— мовна ситуація в сім’ї (якою мовою розмовляють у родині, чи володіє хтось із членів сім’ї іноземною мовою);

— дошкільний або позашкільний навчальний заклад, залучення гувернерів до родинного виховання.

2. Індивідуальні особливості розвитку дитини (наявність чи відсутність відхилень, затримок або випереджень вікової норми).

3. Функціонування цієї мови в суспільстві (наскільки вона популярна, поширена)

Ураховуючи все це, навчання можна починати в різний час.

• З народження.

Хтось із батьків, рідних, няня (гувернантка) має бути носієм другої мови або досконало знати її. Слід діяти за принципом «одна особа — одна мова» і постійно спілкуватися з малюком цією мовою, не переходячи на іншу.

• 3 молодшого дошкільного віку (від 3—5 років).

Дитина з-річного віку вже говорить рідною мовою, має певне коло уявлень про себе й навколишній світ, на які можна спиратися під час вивчення іноземної мови. Вона також здатна адекватно сприймати спілкування з носієм іншої мови чи педагогом (вихователем, учителем, гувернером тощо) в родині, у дошкільному чи позашкільному закладі, вчиться відповідати дорослому іноземною мовою. Малюка можна залучати до спільних дій разом із дорослим, прак­тикувати пантоміми, говоріння хором. Основу роботи складають прості мовленнєві ігри й ігрові вправи на основі побутового спілкування, рухових і сенсорних завдань.

4-річний дошкільник починає впевненіше діяти в уявних ситуаціях спілкування іноземною мовою, використовувати засвоєні слова, обмінюватися простими репліками. Він краще сприймає пояс­нення дорослих щодо створюваної мовленнєвої ситуації, виконує складніші ігрові дії в рухливих, дидактичних і творчих іграх. Цей вік характери­зується першими проявами дитячого інтересу до соціокультурного аспекту навчання іноземної мови, зокрема: до свят, деяких звичаїв і традицій, казкового фольклору іншого народу, національ­ного одягу, тощо.

• У старшому дошкільному віці (з—уроків).

Розвиток фізіологічних і психічних процесів старшого дошкільника досягає того рівня, який за­безпечує передумови для системного іншомовного навчання. 5—б-річна дитина здатна успішно ово­лодівати іноземною мовою, не втрачаючи інтересу до її ви вчення, на основі свідомого й мотивованого навчання. Вона вже спроможна ставитися до іноземної мови як до предмета вивчення, порівнюючи її з рідною мовою, запитуючи про неї в дорослого, комбінуючи знайомі елементи, індивідуалізуючи власні репліки тощо.

Відповідно до Освітньої програми "Дитина" вивчення англійської мови в дошкільному закладі відбувається протягом 2-ох років: розпочинаєть­ся у віці 4-5-ти і продовжується до 6-7-ми.

Цілі та шляхи їх досягнення

Головна мета програми навчання дошкіль­ників іноземної мови — сприяти своєчасному, повноцінному розвитку дитячої особистості та збалансовувати досягнення освітніх (насампе­ред розвивальних і виховних)та практичних цілей в інтересах її індивідуального розвитку. Практична мета — формувати навички активного мовлення й вільного спілкування іноземною мовою.

Крім цього, програма навчання дошкільників іноземної мови має:

—відповідати віковим можливостям, інтере­сам і потребам дітей цього віку;

— забезпечувати наступність між дошкільною та шкільною ланками іншомовної освіти, а тому враховувати вимоги програми для 2-го класу загальноосвітньої школи чи першого класу спе­ціалізованої школи.

Іншими словами, не дублювати й не випере­джати школярів за всіма розділами, а готувати базу для успішного сприйняття іноземної мови в подальшому здебільшого на рівні аудіювання — слухання, розуміння, елементарного говоріння з адекватним відтворенням звуків, інтонацій нової мови, використанням найуживаніших слів, мовленнєвих конструкцій, простих граматичних форм у межах життєвого досвіду дитини.

Для реалізації системного підходу до на­вчання дошкільників іноземної мови важливо забезпечити комплексне розв'язання завдань загального розвитку дітей та формування в них основ комунікативної іншомовної компетенції.

Фахівці визначають такі складники комунікативної іншомовної компетенції:

— мовленнєва компетенція, яка передбачає формування в дітей умінь адекватно користува­тися мовою в конкретних ситуаціях, добираючи відповідні зразки мовлення, лексичні одиниці й оволодіваючи мовленнєвими функціями вітання, прощання, знайомства, прохання, подяки, виконання дій, повідомлення тощо;

— мовна компетенція, яка поєднує основи лексичної, граматичної, фонетичної компетен­ції, що формуються в інтегрованому процесі засвоєння дошкільниками мовленнєвих зразків і не потребують окремого опрацювання тем із фонетики, лексики, граматики;

— соціокультурна компетенція (країнознавча, лінгвокраїнознавча), яка формується шляхом ознайомлення з нормами поведінки, звичаями, святами, національним одягом, народними іграми, дитячими пісеньками, віршиками, лічилками, іншими фольклорними формами тих країн, чия мова вивчається. До основ соціокультурної компетенції діти в дошкільному закладі залучаються опосередковано.

Навчання іноземної мови в дошкільному закладі є системою спеціально організованої педагогом діяльності дітей, що спирається на інтерес та активність дошкільників, сприяє розвитку їхньої особистості, реалізації індиві­дуального досвіду й вияву якостей, необхідних для успішного засвоєння мінімізованого обсягу знань та вмінь. Організація життєдіяльності дітей багато в чому визначається тим, хто проводить навчання іноземної мови в дошкільному закладі. Це може бути вихователь певної групи із правом навчання іноземної мови. Він працює з дітьми постійно й сам обирає зручний для цієї роботи час — заняття з підгрупами у першу чи другу половину дня. Вихователь добирає ігри, розваги, спілкування іноземною мовою під час спосте­режень, праці, побутових процесів тощо. Якщо таке навчання здійснює спеціально запрошений педагог, то необхідно скласти окремий графік занять з урахуванням кількості укомплектованих підгруп дітей.

Основною формою організації роботи з на­вчання дошкільників іноземної мови є заняття. Тривалість заняття з підгрупою 5-річних дітей — 20—25 хвилин, із 6-річними дітьми — до 30 хви­лин.

Частотність проведений цих занять на тиж­день може бути різною:

—2—3 рази, якщо заняття проводиться у формі гурткової роботи за значної кількості сформованих підгруп дітей;

— 4 рази, якщо кількість підгруп незначна й передбачає роботу з кожною дитиною індивідуа­льно або ж у разі, коли заняття проводить безпо­середньо вихователь із дітьми своєї вікової групи.

Заняття з іноземної мови варто планувати з дотриманням циклічності вивчення розмовних тем, мовного й мовленнєвого матеріалу, в основу якої покладено такі етапи навчання:

1. Уведення нового матеріалу (первинне озна­йомлення).

2. Поглиблене вивчення матеріалу (тренуван­ня у спілкуванні).

3. Закріплення й удосконалення знань та навичок (практика у спілкуванні з використанням уведеного нового матеріалу).

Форма занять — гра

З огляду на це, рекомендується організову­вати заняття з іноземної мови у дошкільному закладі як специфічну цільову ігрову діяльність, до якої слід включати сюжетно-рольові, теа­тралізовані, дидактичні (словесні, настільно-друковані, з іграшками й картинками тощо), рухливі/комп'ютерні, музичні ігри. У цих іграх пропонується дітям для багаторазового повто­рення кілька мовленнєвих зразків. Тому вони за­безпечують варіативно-ситуативне вправляння в слуханні й говорінні. Власне гра тут одночасно є організаційною формою освітньої діяльності, а також методом і засобом розвитку, навчання й виховання дошкільників.

Ігрові завдання необхідно постійно урізно­манітнювати. Так діти зможуть засвоїти більше мовленнєвого матеріалу, краще сформувати міцні первинні навички монологічного й діало­гічного мовлення.

Провідним методом і засобом на заняттях іноземною мовою є дидактичні ігри на основі елементарної лексики дитячого спілкування.

Залежно від мети педагога у навчанні іноземної мови використовуються такі види дидактичних ігор:

— фонетичні (на формування навичок пра­вильної іншомовної звуковимови);

— лексичні й граматичні (на засвоєння базової лексики та граматичних структур, формування навичок їх використання);

— мовленнєві (на формування й розвиток елементарних навичок аудіювання й говоріння);

— комунікативні (на формування навичок спілкування).

Залежно від мети педагога у навчанні іноземної мови використовуються такі види дидактичних ігор:

— фонетичні (на формування навичок пра­вильної іншомовної звуковимови);

—лексичні й граматичні (на засвоєння базової лексики та граматичних структур, формування навичок їх використання);

— мовленнєві (на формування й розвиток елементарних навичок аудіювання й говоріння);

— комунікативні (на формування навичок спілкування).

Ігрова діяльність на заняттях передбачає застосування різноманітних вправ:

— рецептивних (дитина на основі сприймання запропонованої вербальної інформації демон­струє її впізнавання й розуміння);

— репродуктивних, або відтворювальних (дитина повністю чи видозмінено відтворює сприйняті нею звуки, слова, речення, текст);

— продуктивних, або творчих (дитина на основі засвоєних лексико-граматичних структур самостійно будує текст, звертання, прохання, відповідь, опис тощо, залежно від ситуації спіл­кування й теми, що вивчається).

Окрему увагу заслуговують ігри, спрямовані, зокрема, на формування навичок фонематичного слуху. Тобто, тренування дітей у сприйманні звуків на слух, тренування селективного слухан­ня, формування правильної артикуляції звуків англійської мови.

Новий матеріал на заняттях закріплюється шляхом індивідуального й хорового промовлян­ня лексичних одиниць та граматичних конструк­цій. Після цього слід перевірити, як діти засвоїли введений матеріал. Це можна зробити за допомо­гою цікавих ігор та ігрових вправ на впізнавання, показу предметів тощо. Щоб полегшити дітям запам'ятовування цілих фраз, використовуються наочні підказки (предмети, картинки). Залежно від розвитку словесно-логічної та образної пам'яті до таких прийомів наочного підказування можна вдаватися рідше.

Зрештою, педагоги мають право проявляти свою творчу ініціативу у виборі навчальних програм, варіативно розподіляти навчальний матеріал і використовувати різні форми, методи, прийоми та засоби навчання іноземної мови. Тож успіхів вам і натхнення!