Як зберегти внутрішній спокій

Ресурси позитивного батьківства

Тут батьки знайдуть поради щодо управління власними стресами, а також щодо попередження й подолання емоційного вигорання для того, щоб мати ресурс бути хорошими батьками, ефективно допомагати дитині розв’язувати її життєві завдання та швидко й екологічно долати негаразди.

Стрес. Покрокова робота зі стресом.

Стрес – це реакція організму у відповідь на дуже сильну дію ззовні. Виникнення стресу означає, що людина включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам.

Стрес супроводжує щоденне життя людини. Ми перебуваємо під його впливом. У стані стресу, напруження, втоми люди схильні покладатися на методи, які можуть призводити до конфліктів чи образ. Неефективне подолання життєвих негараздів штовхає багатьох людей на необдумані вчинки та реакції, що можуть ускладнювати їхні стосунки з дітьми та негативно впливати на здатність дітей справлятися з бідою, що трапилася.

Ви, батьки – незамінні люди в житті дитини. ви даєте їй опору та стишення, вселяєте надію, пояснюєте та надаєте керівництво, ви захищаєте й говорите, що «все вже минуло, ти в безпеці».

Бути такою людиною можливо за умови власного стишення і стабільності, бо лише стабілізувавши себе, ви зможете стабілізувати свою дитину.

Пропонуємо вам покроковий план управління власними стресами для того, щоб ви могли допомогти дитині ефективно розв’язувати її життєві завдання та швидко й екологічно долати негаразди.

1 крок. Зрозуміти, що викликає стрес у вас

• лікування хвороби, подолання шкідливої звички;

• зміни в житті, як-от шлюб, розлучення, переїзд тощо;

• щоденні клопоти й завдання;

• позитивні події, наприклад, організація свята чи ремонт;

• балансування між багатьма ролями або завданнями одночасно;

• сьогодення в умовах війни.

2 крок. Зрозуміти власні «сигнали SOS»

• дратівливість або надмірна вимогливість;

• конфліктність;

• зменшення здатності виконувати розумову роботу;

• погіршення концентрації уваги та забудькуватість;

• поганий сон;

• тривожність;

• відчуття напруження в тілі;

• часті головні болі, мігрені;

• біль у шлунку (стресові гастрити), розлади шлунку;

• зміна апетиту;

• підвищені артеріальний тиск та пульс;

• погіршення існуючих проблем зі здоров’ям;

• схильність до застуд/грипу та повільніше відновлення.

3 крок. Згадати і використати навички подолання стресу

В край важливо навчитися «перемикати» стресові переживання на фізичну активність, яка допоможе зняти тілесне напруження й «відпрацювати» адреналін, що виділяється у нас у стресових ситуаціях. Ефективними можуть бути такі дії:

• зупинитися й подихати;

• проста фізична діяльність;

• розреготатися до сліз: пожартувати/

подивитися смішне відео в інтернеті;

• виконати релаксаційні вправи: медитації;

• спорт: йога, біг, велосипед тощо.

4 крок. Поміркуйте про зону вашої відповідальності

• проаналізуйте, чи є серед ваших стресорів (крок 1) такі, на які ви маєте змогу вплинути;

• відзначте, у чому саме полягає цей вплив. У цьому вам допоможе відповідь на поставлене собі запитання: «Що в цій ситуації (стресорі)залежить від мене, а що ні?»

Наприклад, виникла ситуація конфлікту з шестирічною дитиною. Де тут зона вашої відповідальності?

Моя зона відповідальності

Особливості старшого дошкільного віку

Мої потреби та комунікативні навички

Потреби дитини, що стають за конфліктною поведінкою

Емоційне вигорання батьків:

Що це таке, і як його уникнути?

Емоційне вигорання – це зміни в поведінці людини внаслідок емоційного виснаження,до якого призводять багато факторів, зокрема постійне перебування у стані стресу.

Батьки, які не впоралися зі стресами та стикнулися з емоційним вигоранням, можуть зриватися й кричати на дітей. і незважаючи на те, що їхні дії помилкові, ситуація може повторюватися знову й знову. Що менша дитина, то серйознішими можуть бути наслідки батьківських емоційних зривів для її здоров’я. Адже маленькі діти сприймають негативні емоції батьків як сигнал, що «мама/тато мене не любить».

Причини емоційного вигорання:

• зміна звичного способу життя батьків: безсонні ночі, брак часу для задоволення власних потреб, адаптація до нових ролей;

• постійні стреси та емоційні виснаження: тривога за здоров’я малюка, страх зробити щось не так, емоційна та фізична втома;

• стан здоров’я: важки або тривалі хвороби батьків чи дитини;

• матеріальні проблеми: втрата роботи, фінансові труднощі, нерозв’язане житлове питання та інші;

• відсутність підтримки з боку близьких;

• завищені вимоги до себе та близьких, коли вони не здатні зробити для вас те, що ви від них очікуєте.

Три стадії синдрому емоційного вигорання:

«Стадія витримування». Позначена станом, коли людина відчуває, що їй важко, але з останніх сил намагається взяти себе в руки. Людина зауважує власну дратівливість і починає звинувачувати себе в тому, що не справляється зі своєю батьківською роллю. Постійні думки на кшталт 2Я погана мати/поганий батько», «Я не справляюся з вихованням дитини» призводять до роздратування та агресії щодо себе, дитини, близьких людей.

«Стадія не витримування». У батьків катастрофічно падає самооцінка, з’являється постійна тривожність, що ще більше посилює нервове напруження й позначається на емоційному стані дитини. діти, відчуваючи емоційну нестабільність батьків, починають вередувати, що призводить до ще більшого подразнення.

«Стадія деформації». На цьому етапі зазвичай починаються серйозні деформації особистісного характеру. Психіка людини на цій стадії включає особливий захист, і тато (мама0 починає звинувачувати в ситуації, що склалася, власну дитину, а заодно і всіх оточуючих.

Ознаки емоційного вигорання

Ви стали розсіяним/-ою.у такому стані ви можете губити речі й навіть забувати, що хотіли зробити або сказати. Чим раніше ви зрозумієте причину такої забудькуватості, тим швидше зможете собі допомогти.

Ви зриваєтеся на дитині та партнері/-ці. Ви кричите на дитину, а потім шкодуєте про це, вважаючи, що в цьому не було потреби? Ваші близькі говорять вам, що у вас часто змінюється настрій?

Ви постійно відчуваєте втому та виснаження. У кінці дня ви з останніх сил доповзаєте до ліжка, а вранці все одно відчуваєте себе виснаженим/-ою?

Ви менше уваги приділяєте виконанню домашніх обов’язків. раніше ви годинами грали з дитиною, а тепер насилу витримуєте кілька хвилин?

Ви почали економити емоції й уникати контактів. Ви завжди були емоційно відкритим/-ою, а тепер намагаєтеся уникати ситуацій, у яких доводиться спілкуватися з людьми?

Як подолати синдром емоційного вигорання?

Більше відпочивайте. Під час невеликого відпочинку організм відновить сили, і незабаром ви повернетеся до своїх звичних справ із абсолютно іншим настроєм.

Навчіться просити про допомогу. Попросіть близьких допомогти вам зх. дитиною, зніміть із себе хоча б частину щоденного навантаження.

Приймайте недоліки. Усвідомте той факт, що всі люди різні й ніхто не ідеальний.

Відкладіть убік другорядні справи. Відкладіть другорядні справи, які збиралися переробити, подумайте про себе, адже виснажені батьки не зможуть повноцінно справлятися зі своїми батьківськими обов’язками.

Висипайтеся. Забезпечте собі стабільний 8-годинний сон.

Шукайте внутрішній ресурс. Використовуйте всі можливі ресурси, які можуть вам поліпшити емоційний стан. Це можуть бути хобі, сеанси масажу, похід у кіно, поїздка за місто, зустріч з друзями.

Позбувайтеся почуття провини за власні задоволення. Якщо ви зробили щось для себе (залишили малюка з бабусею, а самі пішли розважатися з друзями), не звинувачуйте себе. Пам’ятайте, що діти відчувають емоційний стан батьків, і якщо ви радісні, то такий самий душевний підйом відчуватимуть і ваші діти. Однак не вдавайтеся в крайнощі – намагайтеся стежити за балансом того, що ви робите для себе й для дитини.

Регулярно харчуйтеся й гуляйте на свіжому повітрі. Прогулянки по 40 хвилин на день, навіть у місті, можуть істотно поліпшити ваш емоційний стан.