Алгоритм мовленєвого етикету

Слово етикет (від французького etiquette – ярлик, етикетка) визначається як сукупність правил поведінки, що стосуються ставлення до людей . Мовний етикет – це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення.

Знання правил мовленнєвого етикету виступає не тільки показником зовнішньої культури людини, але й має безпосередній влив на формування її особистості. Засвоєння національного мовленнєвого етикету, вміння користуватися ним робить спілкування приємним і бажаним.

За умовами та змістом ситуації спілкування в системі українського мовленнєвого етикету розрізняють декілька видів стійких мовних висловів: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, присяга, похвала тощо.

Навчання дітей правилам мовленнєвого етикету

Мова допомагає людині не тільки спілкуватися з іншими людьми, але (що ще більш важливо) пізнавати світ. Потреба спілкування, що виникає вже в ранньому дитячому віці, - це головна умова мовленнєвого розвитку. Але оскільки спілкування можна повноцінно здійснювати тільки за допомогою слів, їх різних поєднань, а також зворотів мови, дорослі повинні дати дітям їх зразки. Багатство власної мови дитини залежить від того, яке мовне середовище створюється для неї.

У формуванні мовного середовища для дітей важливе місце займає навчання правилам мовленнєвого етикету, тобто сукупність правил культури поведінки і спілкування, які допомагають виявляти шанобливе ставлення до інших людей. Якщо дошкільник володіє такими правилами, то він демонструє знання норм мовної поведінки й уміння правильно застосовувати їх у конкретній ситуації.

Основні правила мовного етикету, з якими слід ознайомити дошкільника:

- звертаючись до іншої людини, потрібно називати його по імені;

- обов'язково говорити при зустрічі слова, що позначають вітання: «Добрий ранок!», «Добрий день!», «Добрий вечір!» тощо;

- говорити слова прощання: «До побачення!», «До нової зустрічі!»;

- дякувати людям, які надали допомогу або зробили щось хороше: «Спасибі!», «Дякую!»;

- говорити слово «будь ласка», коли про щось просиш;

- говорити іншим людям компліменти, тобто приємні слова;

- не говорити іншим образливих прізвиськ.

Також слід познайомити дітей та навчіть їх користуватися правилами культурного мовленнєвого спілкування.

На запитання, звернені до тебе, відповідай ввічливо. Чітко вимовляй слова і звуки, говори досить голосно, щоб усім було зрозуміло.

Уважно вислуховуй вказівки старших.

Вітайся при зустрічі з друзями і знайомими. Слова вітання чи прощання промовляй доброзичливо і досить чітко, щоб тебе чули.

Не забувай вибачитися за допущену якусь недоречність у поведінці.

Дякуй за надану допомогу, увагу, турботу.

Не забувай про слово «будь ласка», якщо звертаєшся із запитанням, проханням, вибаченням. Пам’ятай, що не всяке твоє прохання може бути виконане, не наполягай, якщо тобі відмовляють, не будь впертим і набридливим.

Не перебивай розмову дорослих. Якщо тобі терміново треба звернутися, то промов: «Вибачте, будь ласка!» і, дочекавшись дозволу, звернися з проханням.

Під час розмови поводь себе скромно, спокійно, дивись при цьому в очі співрозмовнику, не розмахуй руками.

Умій помовчати, коли це потрібно.

Не розмовляй голосно у транспорті, на вулиці, громадських місцях (театрі, кінотеатрі, магазині тощо).

Уникай грубих, зневажливих слів у своїй мові.

Які ж завдання стоять перед батьками, щоб навчити дошкільників формулам мовленнєвого етикету, підготувати у вмінні орієнтуватися в ситуаціях спілкування: виявити ініціативу або коректно припинити розмову?

Четвертий рік життя

Вчити дітей під час розмови, спілкування дивитись в очі, стояти (чи сидіти) спокійно, розмовляти з посмішкою на обличчі, не відволікатись, не тримати руки в кишені, уникати сторонніх жестів (руками, ногами, головою), дотримуватись відповідного тону, інтонації розмови.

Засвоїти форми звертання до дорослих: називати на ім’я та по батькові, вітатися й прощатися з вихователем, співробітниками дитячого садка та іншими дорослими, не втручатися в розмову дорослих, дякувати за допомогу, виявлену увагу.

Засвоїти форми вертання до дітей: називати дитину на ім’я, розмовляти спокійно, лагідним і привітним тоном, не втручатися в розмову інших дітей.

Засвоїти форми чемної поведінки – вітання, ввічливого прохання, подяки, вибачення, ввічливого звертання «Ви» до дорослих.

П’ятий рік життя

Продовжувати вчити дітей культурі мовленнєвого спілкування: розмовляти спокійним, лагідним тоном, дивлячись в очі співрозмовникові, без сторонніх жестів і рухів, під час розмови стояти прямо, не крутитися, не тримати руки в кишенях.

З повагою та доброзичливістю ставитися до співрозмовника, уважно його слухати, не перебивати.

Заміняти слова-вульгаризми, жаргонні слова словами літературного мовлення. Збагачувати словник дітей новими формами мовленнєвого етикету в ситуаціях вітання, прощання, знайомства, подяки, вибачення, компліменту. Вчити самостійно в залежності від ситуації, влучно використовувати формули мовленнєвого етикету.

Шостий рік життя

У громадських місцях, на вулиці розмовляти спокійно, тихо, не привертати до себе уваги. Вміти розмовляти невимушено, вільно, чітко, без напруження, тактовно, виразно переконливо, дотримуючись правильної пози, міміки (лагідна посмішка, ласкавий погляд тощо), без зайвих жестів і рухів. Уміти своєчасно змінювати емоційний тон розмови відповідно до ситуації спілкування: спокійно-лагідний, переконливий, прохальний, наказовий, пояснювальний тощо.

Не нав’язувати вперто співрозмовникові власне «Я», добирати тему розмови, яка є цікавою для співрозмовника, підчас розповіді додержуватись логіки.

Збагачувати словник дітей формулами мовленнєвого етикету відповідно до ситуації: вітання, прощання, знайомства, прохання, компліменту, подяки, побажання, поздоровлення, згоди, дозволу, відмови, заборони.

Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожний, аби тільки було бажання. Це не є перевагою вчених, лінгвістів, письменників або вчителів-мовників, це – не тільки ознака, а й обов’язок кожної культурної людини. Підсумовуючи, треба зазначити, що дотримання правил мовного етикету є складовою загальної культури людини.